Лікарями не народжуються - ними стають в КМУ! | NO ONE IS BORN A DOCTOR! BECOME ONE AT KMU!

Застосування методу «case study» на кафедрі дитячих хвороб

image11001Відповідно до відомого вислову, знання тільки тоді є силою, коли вони використовуються, а не складаються в куточках свідомості. Але не завжди у студентів є можливість застосування вмінь і навичок в ситуаціях, коли потрібно продемонструвати свій професіоналізм, проявити необхідні організаційні здібності та навички колективної роботи при спілкуванні з колегами, хворою дитиною та її батьками.

Але 10 березня викладачі кафедри дитячих хвороб надали таку можливість студентам 802 (4 курс) 1001 (5 курс) та 1012 (6 курс) груп медичного факультету, замінивши рутинне практичне заняття на інтерактивну форму у вигляді ділової клінічної гри. Учасникам було запропоновано розіграти модель конкретних клінічних ситуацій: допомога дитині з важкою пневмонією, етапи лікування хворого з гломерулонефритом і необхідні діагностичні та лікувальні заходи при постановці дитині діагнозу холера. 

До того ж, згідно з розробленим сценарієм, студентам необхідно було виконувати ролі, які відповідають службовим обов'язкам відповідно до фаху та посади медичних працівників (наприклад: лікар-педіатр, бригада швидкої допомоги, лікар профільного відділення, завідуючий відділенням та ін.) в умовах наближених до реальних.

При проведенні ділових клінічних ігр викладачі мали на меті формування у студентів вмінь орієнтуватися в різних клінічних ситуаціях, навчити їх приймати оптимальні рішення та запобігати реальних помилок, які часто виникають у молодих фахівців на початку самостійної лікарської діяльності.

Метод case study – ситуативних задач – є комплексним підходом, оскільки він вимагає не тільки знань про хвороби з усіма варіантами перебігу, віковими особливостями, ускладненнями, а також вміння поставити диференційний діагноз з використанням клінічних та параклінічних досліджень. Такий метод навчання вимагає вміння виявити необхідність та  правильно провести невідкладну допомогу, розробити алгоритм подальшого лікування, а також програму первинної і вторинної профілактики захворювання для конкретної дитини. 

Хотілося б відзначити, що учасники заняття гідно впоралися з покладеними на них обов'язками, продемонструвавши вміння застосувати знання на практиці, неабиякі акторські здібності та вміння імпровізувати.

Сподіваємося, що проведення практичного заняття у формі клінічної гри дозволило учасникам не тільки збагатити свої знання і практичні навички, а й сприяло запам'ятовуванню навчальної інформації на тривалий час.